Мовник's Profile
Початківець
49
points

Питання
709

Відповіді
10

Навчитись мові можливо тільки на прикладах та постійній практиці.
  • Початківець Спитали в Правопис.

    Пріоритет — слово іншомовного походження, що означає «першість у чомусь», «переважне право, переважне значення чогось». Уживається також у множині, пор.: Надаємо пріоритет екологічним програмам; В останній рік навчання важливо визначити пріоритети.
    Запозичені слова типу приватний, привілей, призма, прима пишуться з и після р (за правилом дев’ятки и пишеться після д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним. У словах пріоритет, пріоритетний наступний голосний о, тому після першого р треба писати і, а після другого р — закономірне и.
    Нові запозичення в українській мові брифінг, маркетинг, моніторинг, холдинг, кікбоксинг, реципієнт, бебі-ситер щодо написання и — і відповідають згаданому правилові дев’ятки.

    • 3080 переглядів
    • 1 відповідей
    • 0 голосів
  • Початківець Спитали в Правопис.

    Особливості керування у подібних конструкціях передусім залежать від змісту повідомлення.
    Дієслово призначити одночасно керує іменниками у родовому та орудному відмінках, коли суттєвою є інформація про особу, яка призначається на певну посаду і, власне, назва цієї посади: [Ганна Остапівна:] — …До речі, поздоровте ж і Марисю Павлівну: її призначено начальником літнього табору, він буде зватися «Бригантина» (О. Гончар); Івана призначили помічником лісничого, і він поступово втягнувся в звичну роботу (М. Зарудний). Коли наголошується на посаді, яку належить обійняти, і не називається конкретна особа, залежний іменник уживається в родовому відмінку: Через місяць Остапчук дізнався, що в сусідню Василівську МТС призначили іншого головного агронома (С. Журахович).
    Конструкції, де дієслово керує родовим та прийменниковим знахідним відмінком, притаманні розмовному та художньому стилям. Прикметною ознакою таких синтаксичних засобів є скорочення іменника посада, напр.: Уряд призначив Саїда на голову комісії [пор.: на посаду голови комісії], і є чутки, що й на голову будівництва Голодностепської системи [на посаду голови будівництва] (І. Ле); Тільки на директора такого обмінного пункту призначити треба обласного прокурора! (Остап Вишня).
    Синтаксичні засоби із залежними іменниками у родовому та орудному відмінках, а також придієслівні конструкції на посаду + родовий відмінок паралельно функціонують у офіційно-діловому стилі, напр.: Відповідальним за безпечну експлуатацію і технічно непошкоджений стан газового обладнання котельної заводу призначити старшого майстра Вакуленка Г. І. (з наказу); Призначити Сидоренка П. В. на посаду провідного інженера відділу оптимізації керованих процесів.
    Указівку на територіальне розміщення організацій, установ, підприємств передають іменники у родовому та місцевому відмінках, а також відносні прикметники, напр.: У вересні 1995 року М. Р. Толочка призначено заступником директора підприємства з обмеженою відповідальністю в місті Дніпропетровську (з газ.); На прохання грузинської сторони в постраждалі райони відбули представники донецької фірми «Телус» (з газ.).
    В офіційних паперах послуговуються здебільшого іменниковими формами з відносним прикметником, оскільки назва краю, міста, району тощо часто входить до номенклатурних назв організацій, напр.: директор Київського заводу нестандартного устаткування, начальник планового відділу Севастопольського Будинку економічної і науково-технічної пропаганди, представник Запорізького підприємства оптової торгівлі запасними частинами до механізованих агрегатів шляхового будівництва.
    Отже, у згаданій конструкції краще написати: Призначити представником Донецької авіакомпанії.

    • 1697 переглядів
    • 1 відповідей
    • 0 голосів
  • Початківець Спитали в Правопис.

    Обидва дієслова правомірні, проте мають відтінки сполучуваності, а отже, й різні значення. У ділових паперах, пресі дієслово виносити часто поєднується з іменниковими формами на + знахідний відмінок або безприйменниковий знахідний: виносити на суд громади, на всесвітній огляд, на люди, на розгляд; виносити своє судження, присуд, вирок. Дієслово виносити у таких конструкціях передає значення «робити відомим щось усім або багатьом». Тобто це слово вживається тоді, коли треба вказати на необхідність (можливість) усезагального ознайомлення з чимось, обов’язкового обговорення якихось проблем.
    Дієслово вносити (внести) вимагає біля себе іменника у знахідному відмінку і, як правило, вказує на потребу врахування, включення якоїсь інформації до основної, напр.: вносити (внести) поправки, ідею, пропозицію, зміни, доповнення, корективи. Тому воно вживається в конструкціях із прийменниками до, у: Своєю високоталановитою гуманною багаторічною творчістю О. Кульчицька внесла значний вклад у скарбницю світового образотворчого мистецтва (О. Корнійчук). Зауважимо, що книжний фразеологізм внести вклад останнім часом усе частіше заступається синонімічним висловом зробити внесок.
    Дієслово вносити поєднується з іменниками, які виражають своїм лексичним значенням позитивні чи негативні явища, ознаки: вносити конкретність, діловитість, відповідальність, організованість; вносити дискомфорт, спустошення, розлад [у щось].
    Отже, добираємо потрібне дієслово залежно від того, який зміст вкладаємо у повідомлення, напр.: питання виносяться на розгляд і питання вносяться до протоколу.

    • 1948 переглядів
    • 1 відповідей
    • 0 голосів
  • Початківець Спитали в Правопис.

    Походження обох іменників пов’язують зі словом грива («шия, потилиця»). Уже здавна назва гривна вживалася на позначення оздоби, що одягалася на шию, і відповідно слово мало кілька значень: «оздоба» (якою і нагороджували), «кільце, обруч», «одиниця ваги», «подать», «мито». У пам’ятках староукраїнської мови це слово трапляється на позначення одиниці ваги (для благородних металів або виробів із них) і грошової одиниці. Так само з давніх часів до наших днів у деяких українських говірках збереглася назва гривня, гримни (як застаріла) на позначення монети вартістю в дві з половиною — три копійки. З таким самим значенням Словник за ред. Б. Грінченка подає гривня і похідні форми гривенька, гривеник. Загальновідомий гривеник (пестливе — гривеничок) — монета вартістю в десять копійок. Сферою його вживання є здебільшого побутова мова.
    Форму гривня знаходимо в усіх відомих загальномовних словниках української мови. Одинадцятитомний СУМ розрізняє назви гривна — «металева прикраса у вигляді обруча, яку носили на шиї» і гривня — «у стародавній Русі — срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею»; застаріле «мідна монета в три, а в деяких місцях — у дві з половиною копійки», заст. «те саме, що гривеник».
    Відповідно до цього «Словник-довідник з правопису та слововживання» С. Головащука та «Словник труднощів української мови» за ред. С. Єрмоленко розглядають ці слова як різні за значенням, які не слід плутати. Отже, гривня — назва грошової одиниці сучасної України. Вона має давню традицію вживання, як писемно-літературну, так і усно-розмовну.

    • 989 переглядів
    • 1 відповідей
    • 0 голосів
  • Початківець Спитали в Правопис.

    В одній газеті читаємо: Кидається у вічі байдуже ставлення офіцерського складу до психологічного клімату в частині. Чи правильно тут ужито дієслово кидається? У сучасній українській літературній мові словом кидатися передається поспішна, раптова, інколи необдумана, легковажна дія, напр.: кидатися до матері, до печі, в обійми, за порадою, за допомогою, на супротивника; кидатися в лихварство, кидатися словами; риба теж кидається (скидається) в річці. Цим дієсловом послуговуються в уснорозмовному спілкуванні, мові художньої літератури та пресі: І кидається від дверей Карло Іванович… З усіх ніг! З усіх ніг!.. (М. Хвильовий); Останнім часом надто легко і спрощено переоцінюються завойовані в нелегкій боротьбі цінності. Часто-густо ми кидаємось ними, як листками відривного календаря (з газ.). У офіційно-діловому та науковому стилях дієслова кидатися уникають, оскільки останнє несе в собі розмовну чи публіцистичну експресію.

    Коли ж об’єкт (явище, поняття тощо) привертає увагу мовця якимось рисами, ознаками, то кажуть впадає в око (у вічі): Впадає в око те, що металічні олово, індій і свинець мають дуже великі інтервали між температурами плавлення і кипіння (з журн.); Якщо поставити поряд срібне й ртутне дзеркало, одразу впаде в око, що ртутне дзеркало темніше (з журн.). З повсякденного спілкування та художніх творів можна навести чимало прикладів, де фразеологізм впадати в око вживається з емоційним відтінком і передає захоплення, прихильне ставлення до людини, що запам’яталась, привернула увагу своєю зовнішністю, рисами характеру тощо: Упала мені в око Надя. Красивенька, чепурненька! Симпатична (О. Ковінька).

    Отже, у газеті треба було написати: Впадає в око (вічі) байдуже ставлення офіцерського складу до психологічного клімату в частині.

    • 2186 переглядів
    • 1 відповідей
    • 0 голосів
  • Початківець Спитали в Правопис.

    До слова висхідний «який змінюється, зростаючи, збільшуючись» часом утворюють за аналогією прикметник нисхідний «який змінюється в напрямку зменшення». Однак таке утворення — штучне: в мові існує з цим значенням прикметник спадний, який з погляду словотвірних норм літературної мови закономірний в антонімічній парі висхіднийспадний.

    • 466 переглядів
    • 1 відповідей
    • 0 голосів
  • Початківець Спитали в Правопис.

    Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від перехідних дієслів переважно доконаного виду за допомогою суфікса -н-, рідше — -т-: написати — написаний, розбити — розбитий.

    Якщо основа інфінітива закінчується на и або ї (після голосного), то перед суфіксом -н- у дієприкметнику ці голосні замінюються відповідно на е, є: звільнити — звільнений, напоїти — напоєний.

    Якщо основа інфінітива закінчується на приголосний, то між ним і суфіксом –н– у дієприкметнику з’являється вставний звук е: принести — принесений, привезти — привезений.

    У слові вирівняти основа закінчується на я, отже, заміни звуків немає: вирівняний. Наприклад: при слабкому вітрі і невирівняному полі агрегат спрямовують уздовж оранки. При вирівняному полі слід орієнтуватися за напрямком вітру (з довідника).

    • 661 переглядів
    • 1 відповідей
    • 0 голосів
  • Початківець Спитали в Правопис.

    Друга назва часом трапляється в мові засобів масової інформації. Вона відбиває тенденцію якомога точніше передавати звучання білоруської самоназви. І хоч в «Українському правописі» застережено про передачу е в російських і білоруських географічних назвах, тобто про написання типу Бєлгород, Свєтлогорськ, проте правописна традиція української літературної мови диктує написання Білорусь за аналогією до колишньої офіційної назви Білорусія. Така традиція зберігається і для загальних назв білоруси, білоруський.

    • 747 переглядів
    • 1 відповідей
    • 0 голосів
  • Початківець Спитали в Правопис.

    Часто можна почути таке: Я ніколи не встигаю прочитати біжучий рядок на електронних рекламах (табло). Кажуть часом і про біжучі події, біжучі справи, хоч існують в українській літературній мові усталені вислови типу поточні події, поточні справи. Але ж яким словом назвати таку властивість рядка на екрані, як його рух, біг літер? З погляду лексичних і словотвірних норм сучасної літературної мови дієприкметник біжучий сприймається як застарілий. Сучасна літературна мова послуговується, зокрема і в термінологічному слововжитку, прикметниками рухомий, рухливий, напр.: Якщо в лавах мало кремнезему, то вони дуже рідкі, рухливі, текучі (з журн.); У давнину люди виявили на небі сім рухомих небесних тіл, бачили семибарвну райдугу (з журн.).

    Лексична сполучуваність прикметника рухливий указує на те, що він активно поєднується з найменуваннями з лексичних сфер «людина», «природа». Напр.: рухливе обличчя, підборіддя, волосся; рухливий силует, розум, рот; рухлива борода, голова, вдача; рухливі губи, ніздрі, брови; рухливий потік, вогник, пісок, рухлива річка, хмара, поверхня, рухливе сонце, море, повітря; рухливі зорі, дерева, сніжинки.

    У науково-технічній літературі здатність до руху, називання постійного руху, зокрема й руху, що здійснюється під впливом дії якогось механізму, передає слово рухомий, напр.: Існує кілька видів муфт — постійні, рухомі, зчіпні, запобіжні і т. д. (з газ.); Протягом дня космонавти займатимуться фізичними вправами на велоенергометрі і рухомій доріжці (з газ.). Пор. також: рухомий склад, тип, пристрій, наголос, тротуар, блок, верстат, рухома кислота, система, деталь, каретка, муфта, матерія, літера, рухоме майно, рухомі пояси тощо.
    Отже, на електронних рекламах бачимо й читаємо рухомий рядок.

    • 1463 переглядів
    • 1 відповідей
    • 0 голосів
  • Початківець Спитали в Правопис.

    У сучасній українській літературній мові обидві форми знахідного відмінка (у множині й однині) щодо змісту рівноцінні й паралельно функціонують у різних стилях, напр.: Великий лан буряків зеленів проти сонця молодою ботвиною (М. Коцюбинський), Бактеріальні хвороби буряку належать до найбільш шкідливих захворювань цієї культури (з журн.).

    Іменник буряк у родовому відмінку однини із семантикою збірності має закінчення , оскільки у ряді іменників, до яких належить і слово буряк, закінчення впливає на значення слова, напр.: алмаза «коштовний камінь» — алмазу «мінерал», акта «документ» — акту «дія», апарата «прилад» — апарату «установа», буряка «одиничне» — буряку «збірне» тощо.

    Варто зауважити, що поширення словосполучень із збірним іменником часто окнижнює, «оканцелярює» стиль викладу; тому в стилістично нейтральних текстах варто надавати перевагу словосполученню хвороба буряків.

    • 505 переглядів
    • 1 відповідей
    • 0 голосів