Словник української мови (СУМ)

БА́НТИНА, и, жін. Поперечна балка між кроквами.
Під стелею на бантинах лежали колодки й сушились
в диму (Нечуй-Левицький, II, 1956, 392); Улас розшукав книжку в
бур’яні і заховав за бантиною (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 48);
//  Взагалі поперечина. Перед піччю на бантині
сушиться шмаття (Леся Українка, IV, 1954, 212).
♦ На бантину — повіситися, повісити когось. [Тимоха
(з сльозами):] Пропало чотирнадцять з полтиною
ні за цапову душу!.. Одне тепер зосталось мені: коли
не в річку, то на бантину!.. (Марко Кропивницький, IV, 1960, 186).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БА́НТИНА українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар