Словник української мови (СУМ)

БАНТ, а, чол. Вузол з вільними петлями й кінцями;
зав’язана таким вузлом стрічка або стьожка, що
використовується переважно як прикраса. Дрижав чудовий
бант на талії з чорного кружева та білих шовкових
стрічок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 77); На маленькому Вані
красувався сірий костюмчик і великий білий бант (Олександр Бойченко,
Молодість, 1949, 248); У неї на ногах дразливо
виблискували нові черевики з широкими стрічками-шнурочками,
зав’язаними подвійним бантом (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 12);
Над нею [тумбочкою] висіла гітара з пишним голубим
бантом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 24).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАНТ українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар