Словник української мови (СУМ)

БАННО, безос. присудк. сл., діал. Шкода, жаль,
сумно. Банно, милий, мій миленький, банно, А вже ж мов
біле личко ціловане давно (Павло Чубинський, V, 1874, 280); То так
йому банно було за своєю ненею, що сама лишається
(Марко Черемшина, Тв., 1960, 118); — Мені здається, Що тужно
і банно йому за кимсь (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 88).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАННО українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар