Словник української мови (СУМ)

БАНІ́Т, БАНИ́Т, а, чол., заст. Людина, оголошена поза
законом; вигнанець. [Анна:] А хто баніт, той, звісно,
утікач (Леся Українка, III, 1952, 394); Кожен братчик
повинен позиватися в братському суді, а за порушення
статуту виключають із братства, тобто відлучають від
церкви. Тоді він — банит, людина поза законом (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 202).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАНІ́Т українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар