Словник української мови (СУМ)

БАНДУ́РА, и, жін. Український народний
багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної
форми. Запорожець, підгорнувши ноги, виграє на
бандурі, а біля його стоїть, настороживши вуха, прив’язаний
до дуба кінь, ніби слуха ту музику (Олекса Стороженко, I, 1957,
234); Взяв би я бандуру та й заграв, що знав, — Через
ту бандуру бандуристом став (Пісні та романси українських поетів.., II,
1956, 32); Так вдармо піснею! Торкнем бандуру! Хвала
герою, воїну, буй-туру! (Павло Тичина, II, 1957, 207).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАНДУ́РА українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар