Словник української мови (СУМ)

БАНДИ́Т, а, чол. Озброєний грабіжник, розбійник.
Напружено вслухалася [Федора Михайлівна] в голоси,
вони вже чулися в сінях. Може, бандити? (Петро Панч, В
дорозі, 1959, 73); //  зневажл. Про того, хто належить до
контрреволюційної банди, ворожого війська, або про
шпигуна, диверсанта і т. ін. На Київщині орудувала
куркульська банда отамана Зеленого. Бандити вбивали
партійних і радянських працівників, тероризували
населення (Історія УРСР, II, 1957, 157); Смерть бандитам!
Смерть фашистам! Сміливо на бій! (Іван Гончаренко, Вибр.,
1959, 179).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАНДИ́Т українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар