Словник української мови (СУМ)

БАЛДАХІ́Н, а, чол. Накриття, переважно з дорогої
тканини з оздобами, над троном, ліжком, носилками,
катафалком і т. ін. Потім Патланта покадили.., Під
балдахіном положили (Іван Котляревський, I, 1952, 269); З одного
боку.. стояв трон з кріслом, завішаний зверху аж до стелі
червоним оксамитовим балдахіном з золотими
торочками (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 28); Мовчки лягла [Настя] під
пишно оздоблений балдахін (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957,
226).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАЛДАХІ́Н українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар