Словник української мови (СУМ)

БАЛАХО́Н, а, чол. Просторий і довгий одяг, що
надівається поверх усього для захисту від пилу. З повозки
зскочив Гануш, увесь закутаний в білий, довгий до землі
балахон (Нечуй-Левицький, III, 1956, 217); Дмитренко скинув з
плечей верхнього балахона, струснув пил (Панас Мирний, II,
1954, 265); //  Маскувальний одяг. Із ворожого стану
одділився гурток.. 5—6 душ у білих балахонах (Степан Васильченко, IV,
1960, 381); Вони [стрільці] одяглись у білі балахони, щоб
бути непримітними на снігу та кризі (Микола Трублаїні, І,
1955, 208); //  Про широкий, не підігнаний в талії одяг
взагалі. Одяг на обох черницях був однаковий: плаття-балахони
з грубого сірого сукна (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 112).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАЛАХО́Н українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар