Словник української мови (СУМ)

БАЛАМУ́ТА, и, чол., рідко. Те саме, що баламут 1, 2.
— У волості скажи кому слід, щоб цього баламуту
[Ярему] мотузками скрутили, бо він дорогою дряпоне в
ліс (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 55); І знову він заговорив
тоном провінціального баламути: — Віднині я житиму
надією, що ми з вами ще побачимось… (Юрій Шовкопляс, Інженери,
1956, 260).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАЛАМУ́ТА українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар