Словник української мови (СУМ)

БАЛАЛА́ЙКА, и, жін. Російський народний музичний
триструнний інструмент з декою у формі трикутника.
Іван приніс з другої кімнати балалайку і вдарив гопака
(Олекса Десняк, I, 1955, 101); Вечорами вже молодь забігає до
хати, балалайка побренькує, пісні гудуть (Олесь Гончар,
Таврія.., 1957, 487).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАЛАЛА́ЙКА українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар