Словник української мови (СУМ)

БАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який любить багато балакати,
який багато говорить. Та, здається, на йому [Лушні]
й шкура говорила, такий балакучий (Панас Мирний, I, 1949,
260); Бжеський був надто балакучий і за келехом міг
розпатякати багато зайвого (Зінаїда Тулуб, Людолови, І,
1957, 8); Він [шинкар] і бігав від столів до ванькирчика,
і прислухався до розмов своїх гостей. А вони підпивали і
ставали все балакучіші (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 7).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАЛАКУ́ЧИЙ українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар