Словник української мови (СУМ)

БАЛАГУ́Р, а, чол., розм., рідко. Той, хто любить
балагурити; балакун. Один з Троянської ватаги.. Сміленький
був і балагур (Іван Котляревський, I, 1952, 87); Сам урядник,
видно, штукар великий та балагур. Анекдотів знає тьму
(Степан Васильченко, IV, 1960, 23).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАЛАГУ́Р українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар