Словник української мови (СУМ)

БАЛАБАН 1, у, чол. Трав’яниста рослина з суцвіттями
білих квіток. По дорозі до хати дядько зірвав кілька
квіточок браток, балабану і заніс їх тітці (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 463); — Воду в глечику треба тримати до весни..
Коли ж., бджоли гарненько облетаться, на цій воді
треба зварити їм мед і зілля роївник, матошник
[маточник], ракова шийка, балабан (Михайло Стельмах, II, 1962, 79).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАЛАБАН українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар