Словник української мови (СУМ)

БАКЛА́ГА, БОКЛАГА, и, жін. Невелика дерев’яна
або металева плоска посудина, барило для зберігання
води або іншої рідини. Потяг Охрім з двома баклагами
до криниці (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 10); Цибулько, не мовивши
слова, поставив баклагу (Андрій Головко, I, 1957, 278);
//  Невелика металева, сплюснута з боків пляшка, яку носять
при поясі у походах. І рушив він, гвинтівка та
баклага Весь скарб його, на битву йшли сини (Андрій Малишко, I, 1956,
234).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАКЛА́ГА українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар