Словник української мови (СУМ)

БАГРЯ́НЕЦЬ, нцю, чол. Густо-червоний, пурпуровий
колір. Вигравали густим багрянцем китиці горобини
(Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 125); Де-не-де по лісах уже
прохоплювалось перше полум’я осіннього багрянцю (Олесь Гончар,
III, 1959, 91);  * У порівняннях. На білих крилах червоніє
кров, Мов на снігу зорі вечірньої багрянець (Леся Українка,
I, 1951, 123).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАГРЯ́НЕЦЬ українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар