Словник української мови (СУМ)

БАГНЮ́КА, и, жін. Збільш. до багно 1, 2. Ріки й
озера каламутив [Святослав], Непролазні болота й багнюки
гатив (Панас Мирний, V, 1955, 268); Незабаром розтане сніг,
вкриються багнюками дороги, не один тиждень
чекай, поки просохне (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 49); Ми теж
чепуримо себе, зчищаємо з ніг багнюку (Олесь Гончар, Маша..,
1959, 31).
♦ Затоптати (втоптати) в багнюку — принизити,
заплямувати. Всю душу мені перевернула [Хівря], всю
гідність мою чобітьми в багнюку затоптала (Юрій Збанацький,
Єдина, 1959, 142).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАГНЮ́КА українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар