Словник української мови (СУМ)

БАДИ́ЛЛЯ, я, сер., збірн. Стебла і листя трав’янистих
і коренеплідних рослин. Хлопці тим часом як вихор
ускочили в кукурудзу і тільки зашелестіли високим
бадиллям (Іван Франко, VI, 1951, 146); Прив’яле бадилля пожовкло й
вилягло. Та під кожним кущем вродило мало не піввідра
добірних картоплин (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 250);
Соняшники давно пообрізувані. Стирчить саме руде
бадилля (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 327).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово БАДИ́ЛЛЯ українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар