Словник української мови (СУМ)

АВТОБІОГРАФІ́ЧНИЙ, а, е. Пов’язаний із чиїм-небудь
життям. Той [в’язень] розповідав історію свого
життя, той пригадував якийсь смішний або трагічний
випадок, а коли вже все автобіографічне було
переказане, почали розповідати казки (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 168);
//  Який відбиває події з біографії автора. Я — естет…
На доказ сього мушу зробити невеличкий екскурс
автобіографічний (Леся Українка, III, 1952, 744); Повість
«Молодість» [О. Бойченка] у значній мірі автобіографічна
(Літературна газета, 19.XI 1953, 3); //  Власт., притаманний
автобіографії. В своїх оповіданнях.., що мають
автобіографічний характер, Франко описав варварство тодішніх
учителів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 27).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово АВТОБІОГРАФІ́ЧНИЙ українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар