Словник української мови (СУМ)

АВАНТЮ́РНИК, рідко АВАНТУ́РНИК, а, чол. Те саме,
що авантюрист (у 1 знач.). Знала небога, що вийди вона за
котрого з тих розпитих панків, картярів та авантурників,
то й.. того мізерного господарства у неї не стане
(Іван Франко, III, 1950, 440); Я починала думати, що в особі
доктора Гальванеску маю справу з якимсь чи то
політичним, чи то кримінальним авантюрником (Юрій Смолич,
І 1958 194).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово АВАНТЮ́РНИК українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар