Словник української мови (СУМ)

АТАШЕ́, невідм., сер. Фахівець-консультант з певного
кола питань, напр. у військовій справі, торгівлі, при
дипломатичному представництві. Був він тільки аташе
при одній з дипломатичних місій у Європі (Агатангел Кримський,
А. Лаговський, І, II, 1905, 235); Ходили чутки, що з
головнокомандувачем прибудуть в Чаплинку, крім вищих
чинів Ставки, також всі акредитовані в Криму іноземні
військові аташе (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 635);
//  Молодший дипломатичний ранг у міністерстві закордонних
справ. Аташе радянського посольства, який зустрічав
його [Федора Архиповича], пройшов з ним у залу
чекання (Натан Рибак, Час, 1960, 857).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово АТАШЕ́ українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар