Словник української мови (СУМ)

АСОНА́НС, а, чол., поет. Неповна рима, в якій
співзвучні тільки наголошені голосні звуки; повторення
однакових голосних звуків у рядку чи строфі.
Користується Рильський і таким засобом художнього впливу,
як звукопис. Його поетика має зразки чудових
асонансів та алітерацій (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 189).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово АСОНА́НС українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар