Словник української мови (СУМ)

АРШИ́Н, а, чол., заст. Давня східнослов’янська міра
довжини, яка вживалася до запровадження метричної
системи; дорівнює 0,711 м. Зимою були великі сніги,
так деінде закидало, що аршинів у три було (Квітка-Основ’яненко,
II, 1956, 144); Соломіїн човен повернув боком і був усього
на аршин од турецького (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 386);
Допитувалась [мати],.. скільки коштує аршин ситцю у Москві
(Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 320); //  Лінійка, прут і т. ін.
такої довжини. Він зайшов у перший мануфактурний
магазин, позичив там.. залізний аршин (Володимир Самійленко, II. 1958,
273).
♦ Вирости на аршин — в очах людей піднятися вище
в матеріальному, культурному та ін. відношеннях;
Міряти на свій аршин — оцінювати кого-, що-небудь
тільки із свого погляду. Не міряй всіх на свій аршин
(Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 189); Ніби (неначе, немов і т. ін.)
аршин проковтнув — про людину, яка держиться
неприродно прямо, виструнчено. А тримався він так, ніби аршин
проковтнув (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 119); Під аршин
[ставати], заст. — іти до війська. Усі невлад, усіх назад,
В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той якраз
під аршин (Тарас Шевченко, I, 1951, 233).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово АРШИ́Н українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар