Словник української мови (СУМ)

АРИСТОКРАТИ́ЗМ, у, чол. Характерна для
аристократів манера поведінки, що виявляється в зовнішній
вишуканості, витонченості, гордовитості. Лейзор Рабиненко,
не більше як начальник повіту, ще не мав гонору й
аристократизму одеських міністрів (Нечуй-Левицький, II, 1956,
96); Господар неприховано хизувався своїм
аристократизмом та пишнотою і вишуканістю столу (Іван Ле,
Хмельницький, I, 1957, 162); //  Благородство, шляхетність.
Витонченість, артистичність та аристократизм не
залишали його [Ю. В. Шумського] (Станіславський, Моє життя в мистецтві,
1955, 39).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово АРИСТОКРАТИ́ЗМ українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар