Словник української мови (СУМ)

АРЕШТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до арештувати. Більшовицька фракція IV Державної думи, що
рішуче виступила проти імперіалістичної війни, в
листопаді 1914 року була арештована і заслана в Сибір
(Ленін, Коротка біографія, 1955, 136); //  арештовано, безос. присудк.
сл. Не встиг я придивитись до живого й шумкого
шахтарського життя кругом себе, як мене.. було
арештовано й посаджено в Бахмутську тюрму (Степан Васильченко, IV,
1960, 43); //  у знач. ім. арештований, ного, чол.;
арештована, ної, жін. Той (та), хто перебуває під арештом;
арештант, арештантка. Між першими арештованими була
Грицева мати (Іван Франко, III, 1950, 304); Слідчий подав знак,
і арештовану забрали (Яків Качура, II, 1958, 67).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово АРЕШТО́ВАНИЙ українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар