Словник української мови (СУМ)

АРЕШТА́НТ, а, чол. Той, хто перебуває під арештом;
арештований, в’язень. Арештанти мовчки виконали
його [наглядача] наказ, і похід рушив.. на вулицю (Іван Франко, VI,
1951, 168); Настя вперше зроду вступила до тюрми.
Важкий дух, високі та чорні хати з загратованими
вікнами, арештанти в широких сіряках — усе те вразило
її дуже прикро (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75); Вже давно на горі
Березовій, біля кам’яного стовпа, попрощались з рідним
краєм арештанти (Олесь Донченко, III, 1956, 40).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово АРЕШТА́НТ українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар