Словник української мови (СУМ)

АРБІ́ТР, а, чол. Посередник, суддя, до якого
звертаються для розв’язання спорів, що не підлягають
судовому розглядові; третейський суддя. Маковей хотів
мене обрати арбітром у цьому спорі (Письменники зблизька, 1958, 148); Не кожний критик може бути
остаточним арбітром (Юрій Смолич, VI, 1959, 108).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово АРБІ́ТР українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар