Словник української мови (СУМ)

АПО́КРИФ, а, чол., літ. Стародавній
релігійно-легендарний твір, зміст якого не цілком відповідав
офіційному віровченню і який відкидався церквою, не
визнавався нею священним. Здається мені, Ренан даремне
так нехтує неканонічними євангеліями і всякими
апокрифами (Леся Українка, V, 1956, 150); В деяких апокрифах
про боротьбу бога з дияволом.. як боротьбу двох
рівноправних сил наочно порушений принцип почитання
нижчими вищих, основний принцип феодальної ієрархії (Історія української літератури, I, 1954, 49).



Як правильно пишеться та вимовляється

слово АПО́КРИФ українською мовою.

Будь першим, додай коментар

Додати коментар